Книга всіх речей

Гюс Кейєр. Книга всіх речей 

Томас мешкає в Амстердамі, де в каналах плавають тропічні рибки, а горобці грають на сурмах. А може, їх бачить лише він? Бо Томас помічає те, чого не видно іншим. Та життя в нього нелегке. Бо крім дивовиж хлопчик бачить янголів, які затуляють очі, коли тато бʼє маму. На щастя, поруч живе добра чарівниця – пані Ван Амерсфорт, яка відкриває йому чарівний світ книжок і музики, Еліза-Шкіряна-Нога розуміє його без слів, а Ісус приходить… просто погомоніти. 

• Одразу після виходу книжка стала абсолютним світовим бестселером.
• 2010 року в Австралії за мовивами повісті уперше була поставлена вистава, яка стала дуже успішною.

Нагороди:

• 2012 року Гюс Кейєр отримав одну з найважливіших нагород у галузі дитячої літератури - премію імені Астрід Ліндгрен за проникливий реалізм, лукавий гумор і пророчу фантазію.
• 2005 року "Книга всіх речей" отримала бельгійську літературну премію "Золота сова".

Автор: Гюс Кейєр

Переклад з нідерландської: Ярослав Довгополий

Ілюстрації: Анна Данчишин

Вік: 9+, дорослі

Рік видання: 2019

Обкладинка: тверда

К-ть сторінок: 152

Вага: 280 г

Формат: 145x200 мм

ISBN: 978-966-2647-60-0

Гюс Кейєр

(нар. 1942) – всесвітньо відомий нідерландський письменник, автор численних книжок для дітей та молоді. Лауреат багатьох престижних літературних премій. У 2012 році отримав найважливішу світову премію в галузі дитячої літератури – премію Астрід Ліндгрен. «Книга всіх речей» – перша книжка автора, перекладена українською мовою.

ВІДГУКИ ПРО КНИГУ: 

У «Книзі всіх речей» головний герой чітко дає зрозуміти: він може самотужки з усім розібратись, а от його батьки – ні. Тому і хочеться, щоб дорослі, як і 9-річний Томас, після всього божевілля, думали не про завданий біль, а про того, хто завдавши його, зачиняється у собі. Здається, що автор разом із своїм героєм, уявляючи чим займається батько у своїй робочій кімнаті, натякає нам, що зазирати треба саме туди, саме в цю особистість. Діти насправді сміливіші та сильніші, ніж нам здається, вони можуть собі дати раду з болем, бо не так на ньому зациклюються, в той час, коли дорослі саме перед душевним болем іноді цілком безпорадні, саме їх він поглинає і перетворює на монстрів чи жертв.

Гюс Кейєр у «Книзі всіх речей» показує дві важливі речі. Перше – треба навчитись переживати біль так просто, як і дитина, тоді не станеш його заручником і не хотітимеш ділитись ним та завдавати його іншим. Друге – насилля не зупинити, поки не дізнаєшся, що кривдник робить у своїй кімнаті за зачиненими дверима. Ми так ніколи й не дізнаємось, чи насилля в домі Томаса припинилось, залишається лише сподіватись, що жертви цього насилля не продовжуватимуть таких сімейних традицій. А всім, хто пережили схожий досвід у дитинстві, нагадає, як колись ми собі ставили ціль «коли виросту, то буду щасливим» і запитати себе, чи вдалось її досягти, врахувавши помилки батьків?

Юстина Добуш. Виросту, буду щасливий

Попри головну тут тему родинного насилля, книжка на диво світла: вона не про зло і зневіру (хоча і про них), а про чесність перед собою та іншими. 

Ганна Улюра. Let my people go

Насправді ж, Кейєр хотів написати радісну повість про щасливе дитинство, про любов і щастя. Але раптом до нього приходить чоловік і розповідає про своє життя (тим чоловіком насправді і є сам автор) – і тому повість вийшла зовсім іншою. Про те, звідки беруться нещасливі дорослі, які виховують у майбутньому нещасливих дітей. Але вона і про щось значно глибше – як побороти страх і наважитися стати щасливим!

Христина Содомора. «А знаєш, коли починається щастя? Тоді, коли перестаєш боятися»

Роман, у центрі якого історія не звичного підлітка, законсервованого у світі буденних проблем, пов’язаних зі школою, друзями, коханими та власним «Я», а історія становлення справжнього чоловіка. Хлопчика, який наважується піти проти батька, проти неписаних правил і законів, щоби бути собою та захистити інших...

Але про історію, покладену в основу повісті, пізніше, адже найперше впадає в око у повісті Гюса Кейєра мова. Вишукана, красива, сюжетотворча — вона не просто зачаровує, а, наче стрімка гірська річка, миттєво захоплює читацьку увагу виром образів, символів і метафор, потоком думок і ритмом. Вона ж і налаштовує читачів на особливий рівень чутливості, особливе поетичне світобачення, адже головний герой сприймає все трохи інакше — він бачить, як у міських каналах плавають тропічні рибки, чує, як горобці грають на сурмах, спілкується з Ісусом…

Втім, хоча вся Томасова розповідь наповнена цієї особливої міфології та магії, вона не сприймається як відірвана від реального життя вигадка. Насамперед тому, що в основі сюжету лежить проста та до болю знайома багатьом родинам історія про домашнього тирана, який тримає в страху свою родину. Історія про батька, який б’є, бо любить, і карає, бо виховує. Історія, що допомагає головному герою разом із читачами не просто подолати «лихого чоловіка», а й зрозуміти його та… пробачити. Бо, якщо коротко, то вся книга Гюса Кейєра про Бога. А Бог — то не просто Отець, а ще й Любов, Віра, Надія та Милосердя.

Міра Київська. Міфи дорослішання: три історії справжнього становлення

Відколи «Книга всіх речей» вийшла у світ, вона зажила своїм життям, торкаючи сокровенні місця в закапелках душі окремого читача. І в кожного з нас тут можуть бути зовсім різні «больові точки». Для мене ця книжка є надзвичайно цінною з огляду на підняту в ній проблематику. А її зміст набуває справжнього сенсу, коли підштовхує читачів-християн до переосмислення того, як ми переживаємо віру у своїх сім‘ях? А також як кожен з нас справляється з власними внутрішніми проблемами, комплексами і зраненнями, чи можемо ми, як Томас, відповісти «так» на питання Гюса Кейєра «Чи вдалося тобі стати щасливим?».

Світалана Бабинська. Навіщо ми брешемо про святого Миколая?

«Премія Астрід Ліндгрен» — це щось на зразок Нобелівської премії для дитячої літератури. І коли читаєш «Книгу усіх речей» Гюса Кейера, то ні грама не сумніваєшся, що премія прийшла не в ті руки.

Дитяча (як її позиціонують) книга розповідає зовсім не дитячу історію про голландську сім’ю, у якій батько, що дещо фанатично ставився до релігії, далеко не по-християнськи втілював науку Божу у власній сім’ї. При цьому таке пресування власної родини досить істотно позначалося на психіці дітей.
Як вам така зав’язка для дитячої книги?

А проте, моя найщиріша рекомендація дітям від 12 до 16 років, коли дитина вже розуміє, що світ складається не лише з Діда Мороза та єдинорогів. У такому віці дитина вже розуміє, через що доводиться проходити деяким дітям. Та й мисленні метафори, які використовує автор (на зразок бесід з Ісусом), юний читач може не сприймати буквально, а шукати у них підтексти. Загалом така подача дитячої історії робить її цікавою і для дорослих, особливо тих, хто прагне зрозуміти переживання власних дітей.

Книга буде цікава дітям від 12 років та дорослим, особливо тим, хто цікавиться психологією та внутрішнім світом інших людей. Не слід читати людям, які вважають, що головне завдання Бога — це карати усіх за їх гріхи, і які не здатні змінювати свої релігійні переконання.

Андрій Яцина. Недитяча дитяча книжка