Кошик
240 відгуків
Контакти
Видавництво "Урбіно"
+38063848-27-50
УкраїнаЛьвівська областьЛьвів
Мапа

Професор Вільчур (Знахар-2)

  • Немає в наявності

80 грн.

Професор Вільчур (Знахар-2)
80 грн.
Немає в наявностіПрофесор Вільчур (Знахар-2)
+38063848-27-50
+38063848-27-50
  • Графік роботи
  • Адреса та контакти

Тадеуш Доленга-Мостович​. Професор Вільчур

Повернувшись до пам’яті, колишній сільський знахар,  а насправді – відомий хірург, Рафал Вільчур, знову очолює у Варшаві власну клініку. Проте через інтриги свого заступника, професора Добранецького, він невдовзі втрачає своє майно. Під загрозою опиняється також його добре ім’я. Розчарувавшись у міському житті, професор Вільчур покидає Варшаву й повертається туди, де всі його знали й любили як знахаря...

Проте їде він не сам. Його супроводжує молода, здібна лікар Луція Канська й незвичайний колишній пацієнт, який у житті професора з’являється вже не вперше.  

 

[Уривок]

Та попри все Вільчур не міг не думати про Луцію, про її добре, ніжне й чуле ставлення до нього, про ставлення, у якому так виразно біли помітні найкращі, найшляхетніші почуття. Зрештою він вирішив якось найближчими днями з нею зустрітися, а сьогодні треба було подарувати їй якусь приємність. Поміркувавши, він натиснув на кнопку дзвінка й звернувся до Юзефа, що саме прийшов:
– Юзефе, підіть до найближчої квіткової крамниці, купіть там зо двадцять троянд і накажіть послати їх на адресу доктор Луції Канської. Адресу знайдете в телефонному довіднику.
– Ви напишете записку?
– Ні, ні, – швидко заперечив Вільчур, – жодних записок.
– А якого кольору мають бути троянди?
Вільчур невдоволено нахмурився.
– Ну... можуть бути, хіба я знаю, а які вони там бувають?
– Червоні, жовті, білі.
– Білі? Тоді нехай білі.
– А що, коли я білих не знайду? – педантично запитав слуга.
– Юзефе, та не дратуйте мене. Я ж не можу на цьому знатися. Порадьтеся із продавчинею в крамниці.
– Добре, пане професоре.
Юзеф повернувся за годину й повідомив, що за порадою продавчині вибрав рожеві.
– Бо ця пані спитала, для кого квіти, то я відповів, що для молодої й дуже вродливої особи, але без любовних намірів. То вона й сказала, що найкраще вибрати саме рожеві, бо...
– Гаразд, гаразд, – квапливо відповів Вільчур. – Спасибі, Юзефе.
Коли слуга вийшов, Вільчур сказав до себе:
– Юзеф став страшенно балакучим.
Насправді Вільчур сам у цьому завинив, бо останнім часом через нудьгу сам спонукав слугу до розмов. І того дня, зачувши в сутінках, що Юзеф свариться з кимсь у передпокої, покликав його згодом, аби розпитати, хто тут був і чого хотів.
– То якийсь нахабний голодранець, пане професоре. Вимагав, щоб я його до вас пустив і насмілювався, ви вже вибачайте, стверджувати, буцім він ваш друг.
– Друг? – здивувався Вільчур. – А він якось назвався?
– Авжеж. От тільки прізвище в нього якесь таке химерне. На жида не схожий, а звався геть по-жидівському. Чи не Шекспір.
Професор засміявся.
– А звали його Вільямом?
– Саме так, пане професоре. А горілкою від нього смерділо, ви вже вибачайте, на три метри, я ж бачу, що то людина безвідповідальна, може навіть елемент якийсь. Та й нахабна ж порода. Бо я йому, що вас немає у Варшаві, а він мені, ви вже вибачайте, що йому досить побачити якесь, от тільки не пригадую, яке, але таке огидне, тіло спіральне, чи щось таке. Та коли він назвав мене цембером, то я вже не витримав і викинув його за двері. Звісно, потому я відразу руки помив, бо від такого ще бактерії якісь можуть на людину перекинутися.
Тієї ж таки миті у зачиненій кімнаті з виходом на балкон, якою не користувалися взимку, почувся брязкіт розбитої шибки. Юзеф прожогом кинувся до дверей. Перш ніж він устиг їх відчинити, на порозі з’явився Ципріян Ємьол.
– Шекспір! – зарепетував Юзеф.

Інформація для замовлення
  • Ціна: 80 грн.
Відгуки про товар