Велика книга почуттів

Касдепке Ґжеґож. Велика книга почуттів

«Велика книга почуттів» складається із чотирьох частин: «Жодних поцілунків!» – або ж як впоратися з певними почуттями; «Любить – не любить...» – продовжуємо розмову про почуття; «Жах!» – або звідки беруться діти; «Команда пані Мілки», – тобто про повагу, сміливість та інші цінності. Це збірка кумедних оповідань про пані Мілку, особливу виховательку , клоуна з лялькового театру й дітлахів із дитячого садочка, яких ви неодмінно полюбите.

У «Великій книзі почуттів» ви знайдете, зокрема, історії про смуток, сором, зневагу, ревнощі, любов, ненависть, чесність, повагу, сміливість, співчуття, страх, почуття вини, а ще розповідь про те, звідки беруться діти. Наприкінці кожного оповідання є практичні поради для дітей та дорослих.

Автор: Ґжеґож Касдепке

Переклад з польської: Ярослава Івченко

Ілюстрації: Марцін Пивоварський

Вік: 6-10 років

Рік видання: 2024

Рік першого видання: 2016

Обкладинка: тверда

К-ть сторінок: 256

Вага: 600 г

Формат: 165x215 мм

ISBN: 978-966-2647-33-4

Уривок з книжки: 

– Звідки беруться діти, – прочитала вона, зручно вмостившись у кріслі. – Нотатки з розмов про почуття.

Директорка мимоволі усміхнулася. Заняття про почуття, які проводилися в її садку, на думку батьків, поцілили в яблучко. Пані Мілка, вихователька старшої групи, могла втягнути в розмову навіть найбільш нерішучих дітей. А ідея позичити в ляльковому театрі паяцика була чудовою, шкода, що цього року такого не вдалося повторити.

А між іншим, цікаво, яким дивом розмова перейшла на таку делікатну тему?!

– Діти ростуть із землі, – пробурмотіла директорка, схилившись над списаними від руки аркушами. – Їх треба поливати, бо якщо цього не робити, вони будуть малі й криві.

Це ж треба, яке відкриття.

– Дітей купують в Інтернеті на аукціоні. Якщо батьки запропонували за дитину дуже багато грошей, потім у бабусі доводиться позичати пенсію.

Господи, чого тільки ці діти не вигадають!

– З Інтернету, – читала вона упівголоса.

– Потрібно увійти на відповідний сайт, а потім дитину привозить кур’єр.

Директорка весело глянула на наступну сторінку.

– Із супермаркету, – зачепився її погляд. – Іноді їх можна купити зі знижкою.

– А де лелека? – голосно запитала директорка.

Адже колись, коли вона сама була малою дівчинкою, дітям казали, що їх приносить лелека чи знаходять в капусті. А тепер що – ані лелек, ані капусти?! Утім, ні – лелека таки з’явився в нотатках пані Мілки, аж двічі. І капуста – але лише раз. Директорка полегшено подумала, що світ дійсно змінився, але не зовсім: деякі дорослі й дотепер переповідають дітям ті ж байки, що й колись.

– З бурякового поля, – заспокоївшись, читала вона. – Із банки. Вони падають на землю під час дощу.